Вишитий рушник в Україні посідає особливе місце. Рушники — це символ
України, відбиття культурної пам'яті народу, в їх узорах збереглися
прадавні магічні знаки, образи «дерева життя», символіка червоного
кольору. З літописів відомо, що під час весняних заклинальних обрядів
дерева обвішувались «убрусами». Вишиті на них орнаментальні символи
відповідали заклинальній символіці родючості. Рушник у дав
нину
відігравав важливу роль, на ньому вишивалися священні язичницькі
зображення. Це були «язичницькі іконостаси», сповнені глибокої архаїки.
Впродовж віків рушникам надавалося важливе образно-символічне значення.
Рушник — у свідомості українського народу наділявся широким спектром
знакових властивостей і саме тому він являє собою значне непересічне
явище духовної культури, будучи етнічним культурним символом України.
Рушники є неодмінними атрибутами народного побуту, весільної
обрядовості, вони застосовуються як традиційна окраса житла. Важливі
події в житті народу ніколи не обходилися без рушників. Мабуть у всьому
декоративному мистецтві немає іншої такої речі, яка концентрувала б у
собі стільки різноманітних символічних значень. У вишивці рушників
знайшли відображення орнаменти, пов'язані з образами добра, краси,
захисту від усього злого на землі. Орнаменти вишивки рушників — це
народна пам'ять про життєдайні сили землі та сонця.
Не випадково Леся Українка, вперше відвідавши в Каневі могилу Великого
Кобзаря — Тараса Шевченка, поклала йому на могилу власноруч вишитий
рушник.
