16/09/2026
НАВІКИ 22
Знову до нас надійшла трагічна звістка… З глибоким сумом і невимовним болем повідомляємо про непоправну втрату для нашої громади, для всієї України та кожного з нас. Під час виконання бойового завдання на фронті загинув зовсім юний Захисник – лейтенант Артем Вячеславович Григораш (позивний «Шум»).
Артем народився 5 серпня 2003 року в Києві. У 2009 році пішов до першого класу тамтешньої загальноосвітньої школи № 237. Тут минуло його дитинство, шкільні роки та юність. На жаль, у 14 років він втратив найдорожчу людину — маму. Артем залишився сиротою. У 2018 році його під опіку взяв рідний дядько та його родина, подарувавши йому родинне тепло, турботу та підтримку.
Артем дуже любив футбол. Це була його велика пристрасть і мрія — він хотів стати професійним футболістом. У 2021 році хлопець закінчив ДЮСШ «Атлет», де займався улюбленим видом спорту та розвивав свої здібності.
Після закінчення загальноосвітньої школи юнак вступив до Київського інституту Національної гвардії України. Чотири роки наполегливо навчався, здобував знання та проходив військову підготовку, готуючись до служіння Україні.
12 квітня 2025 року Артем закінчив інститут, здобув вищу освіту та офіцерське звання «лейтенант». Він підписав контракт строком на п’ять років та був направлений до військової частини 3028 «Червона Калина» 1-го корпусу «Азов».
18 жовтня 2025 року, під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини, Артем загинув поблизу населеного пункту Новоекономічне Покровського району Донецької області. Тривалий час він вважався зниклим безвісти, аж поки у серпні цього року тітка Артема не виявила його фотографію серед зображень загиблих, особи яких не були встановлені…Саме так родина отримала страшне підтвердження того, що їхній Артем загинув. Йому було лише 22 роки…
Артем мав велике і добре серце. Він умів щиро любити, турбуватися про близьких і завжди знаходив слова підтримки тоді, коли вони були найбільш потрібні. Якщо комусь була потрібна допомога — ніколи не проходив повз, а завжди намагався допомогти, навіть якщо для цього потрібно було відкласти власні справи чи докласти чималих зусиль.
Він дуже любив життя, любив футбол, мріяв про майбутнє, будував плани на майбутнє та впевнено йшов до своєї мети. У ньому поєднувалися сила і ніжність, мужність і доброта. Він умів бути серйозним і відповідальним, але водночас залишався простим, відкритим та щирим. Для рідних він назавжди залишиться тим хлопчиком, якого любили, берегли й підтримували, раділи кожній його перемозі, хвилювалися за кожен його крок і пишалися його досягненнями.
Рідні гордилися ним, коли він обрав шлях військового, коли отримав офіцерське звання. Пишалися його мужністю, відповідальністю та любов’ю до України.
Він був молодим офіцером, який обрав шлях честі, мужності та служіння своїй країні. Артем назавжди залишиться в пам’яті своїх близьких, друзів, побратимів та всіх, хто його знав, добрим, щирим, мужнім хлопцем, який мріяв про велике майбутнє та, на жаль, загинув, захищаючи нашу землю від російських загарбників.
Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким Артема. Схиляємо голови у скорботі та вдячності перед світлою пам’яттю полеглого Захисника.
Шановна громадо! Поховають Артема Григораша у Гнідині, на Алеї Героїв, оскільки в селі нині проживають його найближчі родичі. Поховання відбудеться завтра, 17 вересня 2026 року. Жалобний кортеж із тілом загиблого Воїна об 11:10 прибуде до Петропавлівського та через центр села попрямує до Вишеньок. Орієнтовний час прибуття туди— 11:25. Об 11:35 скорботна колона проїде головною вулицею Гнідина. На гнідинському кладовищі, біля каплички, відбудеться відспівування загиблого Воїна та траурний мітинг.
Закликаємо жителів Золочівської громади гідно зустріти свого Захисника та провести в останню земну дорогу. Просимо створити живий коридор пам’яті, вийти зі свічками, лампадами, квітами, державними та червоно-чорними прапорами.
Вічна пам’ять і вічна вдячність вірному сину України.
